Визначення країн другого світу: історичний контекст
Термін “другий світ” народився в епоху Холодної війни, коли світ поділили на три умовні категорії. Перший світ — це капіталістичні країни на чолі зі США та їхніми союзниками. Третій світ — країни, що розвиваються, часто нейтральні. А другий світ? Це держави соціалістичного табору, переважно під впливом СРСР. Але чи так просто все було? І як цей термін живе сьогодні?
У 1950-1980-х роках до країн другого світу зараховували СРСР, країни Варшавського договору (Польща, Чехословаччина, Угорщина, НДР тощо), а також Кубу, Китай (до розколу з СРСР), Північну Корею та В’єтнам. Ці держави об’єднувала планова економіка, однопартійна система та ідеологія, що протистояла капіталізму. Проте навіть тоді між ними були величезні відмінності: скажімо, Югославія часто діяла незалежно від Москви, а Китай після 1970-х почав економічні реформи.
Сьогодні термін “другий світ” втратив чітке ідеологічне забарвлення, але його іноді використовують для опису країн із середнім рівнем економічного розвитку, які не належать ні до багатих “першого світу”, ні до найбідніших “третього”. Це держави, що балансують між: їхні економіки зростають, але стабільність часто хитка. Вони мають амбіції, але стикаються з внутрішніми викликами.
Еволюція поняття: від Холодної війни до сучасності
Після розпаду СРСР у 1991 році класифікація “другий світ” почала розмиватися. Соціалістичний табір розпався, і країни, що входили до нього, пішли різними шляхами. Польща, Чехія, Угорщина інтегрувалися в ЄС і НАТО, ставши частиною “першого світу”. Натомість Куба чи Північна Корея залишилися вірними соціалістичним принципам, але їхній економічний стан наближає їх до країн, що розвиваються.
Сучасне розуміння “другого світу” більше пов’язане з економічними та соціальними показниками, ніж із політичною ідеологією. Наприклад, економісти можуть зараховувати до цієї категорії країни з ВВП на душу населення від $4000 до $12,000 (за даними Світового банку, 2023). Це держави, які вже подолали крайню бідність, але ще не досягли рівня розвинених економік. Яскраві приклади — Туреччина, Малайзія, Бразилія.
Цікаво, що в академічних колах термін “другий світ” дедалі рідше використовують. Натомість популярнішими стають класифікації на кшталт ” країни, що розвиваються” чи “економіки, що зростають”. Проте в медіа та побуті “другий світ” усе ще спливає, коли говорять про країни, які “майже досягли”, але ще не там.
Характеристики країн другого світу
Що робить країну “другого світу”? Це не лише економіка, а й суспільство, політика, культура. Ось ключові риси, які часто об’єднують ці держави:
- Середній рівень економічного розвитку. ВВП на душу населення зазвичай коливається в межах $4000–$12,000. Наприклад, у Малайзії цей показник становить близько $11,400 (Світовий банк, 2023). Ці країни мають розвинену промисловість, але часто залежать від експорту сировини чи іноземних інвестицій.
- Соціальні контрасти. У таких державах часто співіснують сучасні мегаполіси та бідні сільські регіони. У Бразилії, наприклад, Ріо-де-Жанейро вражає хмарочосами, але фавели нагадують про нерівність.
- Політична нестабільність. Багато країн другого світу мають демократичні інститути, але корупція чи авторитаризм часто гальмують прогрес. Туреччина, наприклад, поєднує демократичні вибори з сильною президентською владою.
- Швидка урбанізація. Люди масово переїжджають із сіл до міст, що створює як можливості (зростання робочих місць), так і проблеми (перенаселеність, екологічні виклики).
- Культурна різноманітність. Ці країни часто є плавильними котлами культур, релігій, мов. У Мексиці, наприклад, змішалися традиції корінних народів, іспанська спадщина та сучасна глобалізація.
Ці риси не універсальні, але вони дають уявлення про те, що об’єднує країни другого світу. Кожна з них — це унікальна історія боротьби за місце під глобальним сонцем.
Приклади країн другого світу
Щоб краще зрозуміти, які країни можна віднести до другого світу, розглянемо кілька прикладів. Ці держави різні за географією, культурою та історією, але мають спільні риси.
| Країна | ВВП на душу населення (2023) | Ключові характеристики |
|---|---|---|
| Бразилія | $8917 | Лідер Латинської Америки, багата на природні ресурси, але бореться з нерівністю та корупцією. |
| Туреччина | $10,674 | Міст між Європою та Азією, потужна економіка, але політична нестабільність. |
| Малайзія | $11,435 | Швидке економічне зростання, розвинена електроніка, але залежність від експорту. |
| Південна Африка | $6766 | Лідер Африки за ВВП, але високий рівень безробіття та нерівності. |
Джерело: Світовий банк, 2023.
Ці країни показують, наскільки різноманітним може бути “другий світ”. Кожна з них має унікальні сильні сторони, але й стикається з викликами, які гальмують їхній шлях до “першого світу”.
Чому країни другого світу важливі для глобальної економіки?
Країни другого світу — це не просто “середняки” на світовій арені. Вони часто виступають драйверами глобального зростання. Чому? Ось кілька причин:
- Великі ринки. Ці країни мають чисельне населення та зростаючий середній клас. У Бразилії, наприклад, проживає понад 200 млн людей, і їхня купівельна спроможність зростає.
- Ресурси та промисловість. Багато країн другого світу багаті на нафту, газ, мінерали чи сільськогосподарську продукцію. Венесуела, попри кризу, залишається одним із лідерів за запасами нафти.
- Інновації. Деякі країни, як-от Малайзія чи Туреччина, активно інвестують у технології та освіту, стаючи регіональними хабами.
- Геополітична вага. Такі країни часто виступають посередниками між першим і третім світом. Туреччина, наприклад, відіграє ключову роль у переговорах між Заходом і Росією.
Ці держави — це не просто статистика. Вони формують глобальні тренди, від моди до політики. Ігнорувати їх неможливо, адже їхній вплив лише зростає.
Виклики, з якими стикаються країни другого світу
Шлях до процвітання для країн другого світу рідко буває гладким. Вони стикаються з низкою перешкод, які гальмують їхній розвиток. Ось найпоширеніші:
- Економічна залежність. Багато країн покладаються на експорт сировини, що робить їх вразливими до коливань світових цін. Наприклад, падіння цін на нафту в 2014 році сильно вдарило по Венесуелі.
- Корупція. У багатьох країнах другого світу корупція пронизує всі рівні влади. За індексом сприйняття корупції Transparency International (2023), Південна Африка посідає 72-е місце зі 180 країн.
- Соціальна нерівність. Багатство часто концентрується в руках еліти, а більшість населення живе скромно. У Бразилії 10% найбагатших володіють майже 50% національного доходу.
- Екологічні проблеми. Швидка індустріалізація призводить до забруднення повітря, води, вирубки лісів. Амазонські ліси в Бразилії втрачають тисячі квадратних кілометрів щороку.
Ці виклики — не вирок. Багато країн другого світу активно працюють над їх подоланням, але це вимагає часу, ресурсів і політичної волі.
Цікаві факти по темі
🤔 Чи знали ви? Термін “другий світ” вигадав французький демограф Альфред Сові у 1952 році, коли описував поділ світу на три категорії.
🌍 У 1970-х Югославія вважалася “зіркою” другого світу завдяки своїй незалежності від СРСР і економічному зростанню. Сьогодні її спадкоємці (Сербія, Хорватія тощо) пішли різними шляхами.
💡 Малайзія стала прикладом швидкого переходу від “третього” до “другого світу” завдяки реформам 1980-х, спрямованим на технології та освіту.
⚡ Куба, попри економічні труднощі, має одну з найкращих систем охорони здоров’я серед країн другого світу, з рівнем дитячої смертності нижчим, ніж у деяких розвинених країнах.
Ці факти лише підкреслюють, наскільки багатогранними є країни другого світу. Вони сповнені контрастів, але саме це робить їх такими цікавими.
Майбутнє країн другого світу
Куди рухаються країни другого світу? Їхнє майбутнє залежить від того, як вони впораються з викликами та використають свої сильні сторони. Економісти прогнозують, що до 2030 року такі країни, як Туреччина чи Малайзія, можуть наблизитися до рівня “першого світу”, якщо продовжать інвестувати в освіту та інновації.
Проте є й ризики. Політична нестабільність, кліматичні зміни та глобальні економічні кризи можуть сповільнити прогрес. Наприклад, Бразилія, попри свій потенціал, досі бореться з економічними перепадами через залежність від експорту сировини.
Найголовніше — ці країни мають шанс змінити глобальний ландшафт. Їхнє населення молоде, амбітне, готове до змін. Якщо уряди зможуть скерувати цю енергію в правильне русло, другий світ може стати новим центром сили.
